Opportunity знайшов сліди древньої води на Марсі

      25 січня марсохід Opportunity відзначив десять років перебування на Червоній планеті. За цей час він зборознив більше 38 км, зустрівши на своєму шляху і метеорити, і пилові бурі. Але історія його відкриттів ще не закінчена. Дослідники повідомляють, що йому трапилася порода, що відноситься до дуже давніх часів. Судячи з неї, некисла, сприятлива для життя вода існувала на Марсі приблизно 4 млрд років тому.
      Його послідовник Curiosity, що сів на Марс в серпні 2012 року, трохи раніше знайшов майже те ж саме на дні висохлого озера, що розташоване в 8 тис. км від нинішнього положення Opportunity і існувало сотні мільйонів років тому. Мабуть, придатне для життя середовище було по всьому Марсу протягом багатьох років його історії і в різному геологічному оточенні. «Чим більше ми на нього дивимося, тим сильніше Марс починає нагадувати Землю з її різноманітністю типів навколишнього середовища», – підкреслює планетолог Бетані Елман з Каліфорнійського технологічного інституту (США). Opportunity дивиться на пройдений шлях
      Opportunity провів більшу частину минулого десятиліття, подорожуючи по насиченій сульфатами рівнині під назвою плато Меридіана. У серпні 2011 року він досяг метеоритного кратера Індевор діаметром 22 км, який був утворений приблизно 4 млрд років тому. Вивчивши ділянку на його краю і переживши чергову марсіанську зиму, ровер відправився на південь.
      Тим часом планетолог Реймонд Арвідсон з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі (США), заступник керівника місії, розглядав супутникові дані. Спектрометру апарату Mars Reconnaissance Orbiter була дана команда знімати цю область в більш високому дозволі, ніж зазвичай. Г-н Арвідсон помітив на захід від Opportunity скупчення багатих глиною скель. Глини, як відомо, формуються у водному середовищі, тому вчений подзвонив начальству і запропонував повернути праворуч.
      Opportunity видерся на маленьке оголення Матіевіч-хілл. Хімічний аналіз порід показав наявність глинистого мінералу з групи смектатів, багатого алюмінієм. Цей та інші мінерали дозволяють припустити, що породи сформувалися у водному середовищі з майже нейтральним pH.
      Ці породи лежать нижче тих, що були підняті ударом метеорита, який створив кратер Індевор, тобто вони знаходилися там до зіткнення. «Це найстаріші породи з тих, що траплялися Opportunity», – підсумовує пан Арвідсон.
      Іншими словами, найдревніше марсіанське середовище, вивчене на сьогодні, було водним і володіло нейтральним pH-фактором, тобто, можливо, могло підтримувати відомі нам форми життя. Пізніше, після падіння метеорита, вода стала більш кислою і насиченою сульфатом – і менш придатною для життя.
      І Opportunity, і Curiosity підтверджують гіпотезу про те, що на початку історії Марса сформувалося багато глинистих мінералів, підкреслює пані Елман. Тепер слід з’ясувати, скільки різних типів придатних для життя середовищ було на Марсі в різних місцях і в різний час.
      Curiosity все ще далеко від своєї мети – гори висотою 5 км, на схилах якої вчені сподіваються знайти геологічні ключі до загадок марсіанської історії. Що ж до Opportunity, то він готується до наступної зими, після чого вирушить далі на південь, до більш багатого родовища глинистих мінералів.
Джерело: Інфо-Світ 26.01.2014      

У роботі китайського місяцехода Нефритовий заєць виявили неполадки

Фото: tylkoastronomia.pl
Китайські вчені почали ретельну перевірку місяцехода


     Неполадки виникли через складний рельєф місячної поверхні.
     Китайські вчені почали ретельну перевірку місяцехода Юйту (Нефритовий заєць) після того, як були виявлені неполадки в роботі системи механічного управління апарату, передає в суботу, 25 січня, агентство Синьхуа.
      У заяві державного управління оборонної науки, технологій та промисловості зазначається, що неполадки виникли через "складний рельєф місячної поверхні".
      Відхилення в роботі апарату були виявлені незадовго до того, як місяцехід знову перейшов у сплячий режим у зв'язку з настанням "місячної ночі". Попередня "сплячка" закінчилася 14 січня.
      Китайський місяцехід на борту посадочного модуля Чан'е-3 сів у кратері Залив веселки 14 грудня. Він став першим з 1976 року - після радянського Місяця-24 - штучним об'єктом, який здійснив м'яку посадку на Місяці.
      У завдання апарату входить дослідження геологічної структури і речовини на поверхні Місяця. Планується, що місяцехід працюватиме три місяці.
      Раніше повідомлялося, що китайський місяцехід Юйту (Нефритовий заєць), який здійснив посадку на Місяць в середині грудня, за допомогою бортового рентгенівського спектрометра вперше отримав дані про елементний склад місячного ґрунту.
      На борту апарата встановлений рентгенівський спектрометр APXS (Active Particle-induced X-ray Spectrometer), створений в китайському Інституті фізики високих енергій. APXS випромінює частинки високих енергій, які "змушують" речовину випускати рентгенівське випромінювання. Аналіз отриманого спектра дозволяє зрозуміти хімічний склад.
      Перший спектр місячного реголіту в районі місця посадки прилад отримав 25 грудня. Початковий аналіз показав, що в ґрунті містяться вісім основних елементів: магній, алюміній, кремній, калій, кальцій, титан, хром і залізо. Крім того, виявлені сліди стронцію, ітрію і цирконію.
      Джерело: Корреспондент.net, 25 січня 2014, 09:09
     

Планети, потенційно придатні для життя

      Планети біля помаранчевих карликів можуть підходити для життя краще від Землі
      Вчені заявили, що планети, які підходять для існування життя, зовсім необов'язково повинні бути схожі на Землю, при цьому умови на них можуть бути навіть більш комфортними.
      При пошуку планет, придатних для життя, астрономи зазвичай намагаються знайти об'єкти, схожі на Землю, зазначають Рене Хеллер з Університету Макмастера в Гамільтоні і Джон Армстронг з Державного університету Вебера в Огдені.
      "Однак умови на інших планетах можуть бути навіть більш придатними для зародження і розвитку життя. Крім планет, супутники також можуть бути жилими", - пишуть автори статті.
      Вони вважають, що крім основного параметра, який беруть до уваги астрономи, - відстані від планети до зірки, - є й інші чинники, що визначають температуру поверхні планети. Один з них - приливні сили, які виникають в результаті гравітаційної взаємодії планети і зірки.
      Ці сили розтягують і стискають планету, що рухається витягнутою орбітою, і завдяки цьому можуть значно нагрівати її, подібно до того, як це відбувається із супутником Юпітера Європою. Правда вчені зазначають, що вплив цих же сил поступово зробить орбіту круговою, тому планета повинна відчувати дію й інших небесних тіл.
      Крім того, планети трохи масивніші, ніж Земля, також мають перед нею переваги. У їхніх надрах довше йде тектонічна активність, у них сильніше магнітне поле, що захищає планету від високоенергетичного випромінювання зірки, товща атмосфера і, через більш гладку поверхню, дрібніші океани.
      Хеллер і Армстронг також зазначають, що раз з'явившись, живі організми з часом сприяють поліпшенню умов на планеті. Тому автори статті вважають, що такі планети можуть бути знайдені біля довгоживучих зірок, що за розміром трохи переважають Сонце. На їхню роль підходять помаранчеві карлики, такі як наш найближчий сусід - альфа Центавра B, навколо якого обвертається планета з масою, близькою до земної.
      Нагадаємо, раніше повідомлялося, що на Марсі були виявлені сліди придатних для життя водойм.
Джерело: Корреспондент.net, 24 січня 2014
     

Український супутник Либідь запустять з космодрому Байконур

Фото: wallnews.info Сертифікат користувача на апарат Либідь підтверджує, що він буде використаний для невійськових комерційних цілей




      Голова уряду РФ Дмитро Медведєв підписав розпорядження, яке дозволяє запуск в інтересах України з космодрому Байконур космічного апарату Либідь, повідомляє 21 січня сайт уряду РФ.
      "Проект розпорядження про проведення запуску з космодрому Байконур ракетою-носієм Зеніт- ЗSLБФ з розгінним блоком Фрегат-СБ космічного апарату телекомунікаційного призначення Либідь внесений Роскосмосом", - йдеться у тексті розпорядження.
      Запуск апарату забезпечується фахівцями Роскосмосу під керівництвом Держкомісії з проведення льотних випробувань засобів виведення космічних апаратів. Після виведення супутника на задану орбіту він буде включений в національний регістр України.
      Сертифікат користувача на апарат Либідь підтверджує, що він буде використаний для невійськових комерційних цілей.
      Також у документі вказується, що ракета-носій Зеніт-3SLБФ, розгінний блок Фрегат-СБ і КА Либідь виготовлені за рахунок позабюджетних джерел, як і підготовка та запуск апаратів фінансуються не з бюджету РФ.
      Раніше повідомлялося, що російський бізнесмен заплатив $1,5 млн за політ у космос разом з Ді Капріо.
Джерело: Корреспондент.net, 21 січня 2014, 10:02

Вантажний корабель Прогрес М-21М підняв орбіту МКС на два кілометри

      Середня висота орбіти польоту Міжнародної космічної станції збільшена майже на два кілометри за допомогою двигунів пристикованого до станції транспортного корабля Прогрес М-21М, повідомляє Роскосмос.
      "У суботу рухова установка Прогресу була запущена о 4:09 мск. Відпрацювавши 519,8 секунд (трохи більш як 8 хвилин) з імпульсом 1,18 метрів в секунду, двигуни збільшили середню висоту орбіти польоту станції на 1,94 кілометра. Таким чином, МКС піднялася приблизно з 415 кілометрів і наразі перебуває на середній висоті 417,2 кілометра від Землі", - йдеться в повідомленні відомства.
      Корекцію орбіти запланували на 16 січня, але скасували після отримання інформації про зближення станції з космічним сміттям.
      Маневр був проведений з метою створення оптимальних балістичних умов для пристикування до МКС вантажного корабля Прогрес М-22М, який запустять 5 лютого з космодрому Байконур.
      Життя МКС продовжили до 2024 року.
Джерело: Корреспондент.net, 18 січня 2014, 09:15

           

“Розетта” прокидається

          «Розетта» (англ. Rosetta) — космічний апарат, запущений Європейським космічним агентством 2 березня 2004 року. Мета польоту — дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Апарат складається з двох частин: власне зонду «Розетта» (англ. Rosetta space probe), що залишився на орбіті, та спускового модуля «Філі» (англ. Philae lander), який здійснить м'яку посадку на комету. Назва зонду походить від знаменитого Розеттського каменю — легендарного артефакту, за допомогою котрого вчені змогли розшифрувати древньоєгипетські ієрогліфи.
          Планується, що в серпні 2014 року апарат вперше в історії підійде впритул до комети та буде супроводжуватиме її до Сонця, а в листопаді відправить на поверхню її ядра спусковий апарат Філі.
           Десять років тому відбувся запуск космічного апарата із назвою “Розетта”. Метою місії Європейського космічного агентства було дослідження комети “67P/Чурюмов-Герасименко”.
           “Розетта” тепер віддалена від Землі на 800 мільйонів кілометрів. Оскільки там недостатньо сонячного світла, вона з 2011 року перебувала у стані глибокої сплячки. І от незабаром, 20 січня, має пролунати внутрішній будильник, який розбудить “Розетту”.
           Операційний центр Європейського космічного агентства, що розташовується в Німеччині, уважно прислухається до сигналів, що надходять із “Розетти”, яким, до речі, потрібно 45 хвилин, аби досягти Землі.
           “У нас – дуже маленьке часове “вікно”, щоб вловити цей сигнал і скерувати супутник у нову конфігурацію. Таким є наше завдання на етапі виходу зі стану сплячки”, – розповідає Андреа Аккомаццо, операційний менеджер “Розетти”.
           Після того, як “Розетта” вийде зі сплячки, прокинуться й усі її бортові прилади.
           “Через кілька тижнів ми вийдемо на ту дистанцію, яка дасть змогу найпотужнішим телескопам, встановленим на борту, дослідити комету. Це дослідження має важливе значення, воно дасть нам змогу скеровувати наші маневри у вірному напрямі”, – зазначає співробітник Європейського космічного агентства Паоло Феррі.
           Маневри з метою зустрічі з кометою відбудуться у травні ц. р. “Розетта” має наблизитись до комети і запустити на неї апарат “Філи”.
           Після висадки апарат розпочне свою наукову місію: визначення параметрів ядра комети, вивчення хімічного складу, змін активності комети із плином часу.
           Варто зазначити, що місія “Розетти” – вельми складна. Її політ включає в себе безліч маневрів на орбіті з використанням гравітаційного поля Землі і Марса. Остаточне завдання місії – допомогти вченим зрозуміти походження і еволюцію Сонячної системи.
Використано: euronews2014
          

Кримські астрономи відкрили астероїд, що може зіткнутися із Землею

    Астрономи Кримської астрофізичної обсерваторії відкрили 410-метровий астероїд, який може зіткнутися із Землею.
    Як повідомляє Газета.Ru з посиланням на працівників обсерваторії, зокрема, вдалося встановити, що мала планета 2013 TV135 належить до потенційно небезпечних астероїдів через те, що мінімальна дистанція між її орбітою і орбітою нашої планети становить близько 1,7 мільйона кілометрів.
    Ученим вдалося розрахувати траєкторію польоту цього небесного тіла і з'ясувати, що шанс його зіткнення із Землею 26 серпня 2032 року становить 1 до 63 тисяч.
    Джерело: УНІАН (17 січня 2014 року)

       

Інверсія магнітного поля Сонця "запізнилась" на рік

   Середина сонячного 11-річного циклу закінчилася зміною магнітних полюсів Сонця: Південний і Північний магнітні полюси нашої зірки помінялися місцями. «Інверсія магнітного поля Сонця - це велика подія», - відзначає фахівець НАСА доктор Тоні Філіпс.
    Незважаючи на те, що фраза «на Сонці помінялися полюси» звучить дуже страшно, - це рядове явище, яке відбувається приблизно кожні 11 років. Спочатку полярні магнітні поля Сонця слабшають, поступово зникають, а потім з'являються знову, але змінюючи полярність. Це звичайна частина сонячного циклу, яка не приводить до катастрофічних наслідків для Землі, але на Сонячну систему все ж деяким чином впливає.
   Зміна магнітних полюсів на Сонці викликає своєрідні "брижі" у геліосфері (зоні магнітного впливу Сонця, яка тягнеться за межі Сонячної системи). Перепад інтенсивності сонячного випромінювання помітний і на Землі: по силі полярних сяйв. Тепер, безпосередньо після зміни магнітних полюсів, полярні сяйва стануть більш частими і обширними.
    Сила сонячного вітру трохи виросте і може створити незначну додаткову небезпеку для космонавтів і космічних зондів, а також вплинути на хмарність і клімат Землі. Тим не менше, процес цей дуже повільний і стабільний, як морський приплив, який приходить точно так само, як і пішов.
    Проте, 24-й сонячний цикл, що почався у 2008 році, є вельми непередбачуваним. Зокрема, він «запізнився» на рік: всі моделі вказували, що середина 24-річного циклу зі зміною полюсів Сонця відбудеться у 2012 році. Однак у 2009 році спостерігалася рекордно низька сонячна активність, і зміна Північного полюса Сонця відбулася лише в останній день 2013 року, а Південний у даний час його «наздоганяє».
    Вчені підкреслюють, що нинішній 24-й сонячний цикл - один з найслабших за всю історію інструментальних спостережень, і якщо тенденція до зниження активності Сонця збережеться, то Землю очікує новий малий льодовиковий період.

Відео "NASA | The Sun Reverses its Magnetic Poles"


Джерело: infonova.org.ua, 06 січня 2014

Всесвітній день "СПАСИБІ!"

      Сьогодні, 11 січня, Всесвітній день "СПАСИБІ!"
      Установлений з ініціативи ООН Міжнародний день «спасибі» (International Thank You Day) - найбільш «ввічлива» дата! А слово чемне кожному приємне: крім значення, воно несе певну енергетику. Щире й лагідне «спасибі» щоразу викликає позитивні емоції, приємні відчуття, покращує настрій. Психологи стверджують, що слова подяки - це «усні погладжування», спроможні заспокоїти й зігріти теплотою. Головне, щоб вимовлялися ці слова від чистого серця!       Справжня - не тільки формальна ввічливість - це ласкавість серця, увага до ближнього, вона породжується доброзичливістю, а це засвідчує високий рівень духовного розвитку людини.
      Недарма казав Франциск Асізький: "Знай, любий брате, що ввічливість - то прикмета Бога, який з увічливості дає своє сонце і дощ однаково праведникам і неправедникам".

           Нам сонце світить, дощ іде,
           Бджола несе нектар…
           Прожитий нами кожен день –
           Це долі щедрий дар.
           Хтось згодиться – не згодиться,
           Та в слові повторюсь:
           Спасибі за сьогоднішнє.
           За завтрашнє – молюсь.
           (Вадим Крищенко "Спасибі за сьогоднішнє")

Гейзери на Європі провокують нову космічну гонку

      Європа вже давно є одним з найбільш бажаних місць для астробіологів. Зонд Галілео, який досліджував систему Юпітера, в період між 1995 – 2003 роках, виявив розломи та тріщини у поверхневому льодовику супутника, що дозволяє періодично просочуватись воді з підповерхневого океану.
      Хоч тоді водяних гейзерів не було знайдено, шанс що в океані супутника Юпітера, є життя, зробило Європу, бажаною для космічних агентств багатьох держав. Але до цих пір жодна із запропонованих місій не отримали достатнього фінансування.
      Проте, зараз ситуація змінюється, і варто очікувати на збільшення фінансування, заявляє Кевін Хенд з Лабораторії реактивного руху НАСА, адже нові дані про Європу, все більше підігрівають інтерес до цього супутника.
      У 2013 році було здійснено декілька цікавих відкриттів, що стосувалися Європи. Так на конференції геофізиків, Лоренц Лоз, з пошукового інституту Сан-Антоніо, виступив з доповіддю про аналіз знімків телескопа «Хаббл». На них було виявлено незвичайні хмари в районі південного полюса юпітеріанського супутника. Спектрометричний аналіз показав, що в хмарах значно підвищена концентрація водню і кисню, а значить вони складаються з водяних крапель, які піднімаються вгору в результаті роботи гейзера. Його висота оцінюється в 200 кілометрів, що всього в 8 разів менше, ніж радіус самої Європи. Також у 2013 році на поверхні супутника була виявлена глина.
      У найближчому майбутньому вчені чекатимуть підтвердження наявності існування гейзерів, адже дані про них з’явилися лише після аналізу фотографій зроблених у грудні 2012.
      Зараз спостереження за супутником та пошуком гейзерів на ньому, через телескоп Хаббл, буде здійснювати команда астрономів під керівництвом Вільяма Спаркса з космічного інституту Балтимора.
      Якщо гейзери існують і досить передбачувані, наступним завданням буде вибір космічних апаратів для пошуку можливих слідів життя з низької орбіти, у хмарах, шо утворюються над гейзерами. Адже це буде набагато простіше та дешевше ніж буріння льоду на супутнику Юпітера.
      Для таких цілей підходять наносупутники CubeSats, запуск та розробка яких може фінансуватися приватними групами. До цього часу такі супутники працювали лише на низькій навколоземній орбіті. Проте 2013 року, дві незалежні команди оголосили про плани створення двигунів для CubeSats, здатних виводити зонди в далекий космос.
      Група під керівництвом Бенджаміна Лонгмаєра з Мічиганського університета працює над ксеноновими двигуни для CubeSats, а перший випробувальний політ намічений на кінець 2014 року. Його команда відразу була націлена на розробку двигуна, який без проблем доставить наносупутник до Європи. Відкриття гейзерів на Європі, ще більше підняло цікавість до проекту Лонгмаєра. Вже зараз разом з НАСА, ведеться розробка мініатюрних інструментів для аналізу водяних хмар та гейзерів. Якщо все піде добре, то двигуни можуть бути готові через 3-5 років.
Джерело: SPACE.vn.ua (3.01.2014)      

                               Художнє бачення гейзерів на Європі. Зображення НАСА

На землеподібній екзопланеті астрономи вперше побачили хмари

      Вчені з університету Чикаго уперше змогли «заглянути» в атмосферу землеподібної планети і знайти у ній хмари, спостерігаючи за «суперземлею» GJ 1214b, яка є однією з перших планет такого типу, що були відкриті астрономами за межами Сонячної системи.
      Телескоп «Хаббл» та інші обсерваторії Землі допомогли американським планетологам вперше зафіксувати факт присутності хмар в атмосфері «суперземлі» – екзопланеті GJ 1214b у сузір’ї Змієносця, відкритої у грудні 2009 року.
      На даний час науковці знають про існування майже тисячі екзопланет. Більшість із цих планет відносяться до так званих «гарячих юпітерів» – великих газових гігантів, розігрітих до високих температур. За останні роки астрономам вдалося отримати фото найбільших і найближчих із них, використовуючи телескопи «Хаббл», VLT і «Субару», а також знайти хмари на деяких газових гігантах поза Сонячною системою.
      Лора Крайдберг з університету Чикаго та її колеги вперше змогли «заглянути» в атмосферу землеподібної планети. «Плоский» спектр планети GJ 1214b вже змушував учених вважати, що атмосфера цієї планети може містити у собі безліч хмар. Існує й альтернативне пояснення цього феномена – частина планетологів думає, що в атмосфері GJ 1214b немає водню і вона складається в основному з молекул С2 і води.
      Група Крайдберг вирішила перевірити ці гіпотези, спостерігаючи за GJ 1214b в інфрачервоному і оптичному діапазоні за допомогою інструментів «Хаббла» і кількох наземних телескопів. Нові дані про спектр та інші параметри світила і планети показали, що в атмосфері GJ 1214b майже немає важких молекул газів, таких як вуглекислота або випари води.
      Даний факт дозволяє говорити про те, що причиною появи «плоского» спектру в GJ 1214b є щільний шар хмар, які оточують планету на великій висоті. Таким чином, Крайдберг і її колеги стали першими планетологами, яким вдалося знайти хмари на землеподібній планеті поза Сонячною системою.
      Використано: Новини науки. 8.01.2014

Затемнення у 2014 році

      Ми, жителі Землі, у 2014 році зможемо спостерігати чотири затемнення - два місячні і два сонячні та польоти комет і астероїда.
      Перше затемнення Місяця відбудеться 15 квітня. Повне його затемнення зможуть спостерігати жителі Північної і Південної Америки.
      А 29 квітня відбудеться перше сонячне затемнення - воно буде кільцеподібне. Його можна буде спостерігати у Східному Сибіру, Індонезії, Австралії, Антарктиді, а також із акваторії Атлантичного океану.
      Другее місячне затемнення земляни побачать 8 жовтня. Повне затемнення спостерігатиметься на Далекому Сході, у Сибірі, на Камчатці та у Примор"ї. Насолоджуватись цим явищем також зможуть жителі Австралії, Північної Америки, Південно-Східної Азії, Нової Зеландії та інших країн.
      За розрахунками астрономів друге сонячне затемнення (часткове) відбудеться 24 жовтня.
     За матеріалами: НТВ

Супер-Місяць у 2014 році

      На початку 2014 року можна буде побачити Супермісяць. Це явище можна спостерігати тоді, коли повний або новий місяць дуже близько наближається до Землі і на горизонті виглядає великим диском.
      Супермісяцем помилуватися зможемо 30 січня. Явище, звичайно, вражаюче. Відстань між Землею і Місяцем зменшується у цей час всього на декілька процентів, а супутник нашої планети виглядає набагато більшим, ніж завжди, - на 14% і яскравішим на 30%.
      У 2014 році Супермісяць зможемо спостерігати 30 січня, 12 липня, 10 серпня, 9 вересня. Найбільшим Місяць виглядатиме 10 серпня, коли наблизиться до Землі на найменшу відстань.
     

Вітаю зі святом!

            Шановні відвідувачі і друзі сайту!
            Вітаю зі святом!

            КУТІ СМАЧНОЇ,

            КОЛЯДИ ГУЧНОЇ,

            ЩАСЛИВОГО РІЗДВА

            І НА УВЕСЬ РІК ДОБРА!

8 січня 1851року - фізик Жан Бернар Леон Фуко довів, що Земля обертається

     8 січня 1851року фізик Жан Бернар Леон Фуко, завдяки сконструйованому ним апарату, отримав доказ, що Земля обертається.
      Жан Бернар Леон Фуко сконструював прилад, що складається з п'ятикілограмової кулі з латуні, підвішеної до стелі на сталевому дроті довжиною два метри.
      Гойднувши кулю, Фуко спостерігав поворот площини гойдання її на кілька градусів. Хоча ніяких підстав для цього не було. Таким чином, Фуко зробив висновки, що спостерігається не що інше, як обертання Землі.
      О другій годині ночі Фуко зробив запис свого спостереження в робочому журналі. А пізніше, 3 лютого цього ж року, Фуко запросив академіків в Паризьку обсерваторію для спостереження за обертанням Землі і продемонстрував свій прилад, названий згодом маятником Фуко.
      Маятник в паризькому Пантеоні представляв собою металеву кулю масою 28 кг із закріпленим на ньому вістрям на сталевому дроті довжиною 67 м. Кріплення маятника дозволяло йому вільно коливатися в усіх напрямках. Під точкою кріплення було зроблено шестиметрову кругову огорожу, по краю якого була насипана піщана доріжка, щоб маятник у своєму русі міг при її перетині прокреслюють на піску позначки. Щоб уникнути бокового поштовху при пуску маятника, його відвели в сторону і прив'язали мотузкою, після чого мотузку підпалили.
      Період коливання маятника при такій довжині підвісу становив 16,4 секунд, при кожному коливанні відхилення від попереднього перетину піщаної доріжки становило ~ 3 мм, за годину площина коливань маятника повернулась більш ніж на 11 ° за годинниковою стрілкою.
      Експеримент увійшов в історію науки, наочно підтвердивши гіпотезу про обертання Землі.

Відео "Жан Бернар Леон Фуко і маятник Фуко"


Відео "Маятник Фуко в Пантеоні Парижа"

7 січня 1610 року Галілей відкрив супутники Юпітера

     У ніч на 7 січня 1610 року Галілей спрямовує створений ним 32-х кратний телескоп на небо. Він побачив там не тільки місячний пейзаж, гірські ланцюги і вершини, але й відкрив чотири найбільших супутники Юпітера, які зараз носять назву «галілеєвих». Завдяки своєму відкриттю, яке він описав у творі «Зоряний вісник», Галілей незабаром стає самим знаменитим ученим Європи. Книга мала сенсаційний успіх, навіть короновані особи поспішали обзавестися телескопом. Кілька телескопів Галілей подарував Венеціанському сенату, який на знак подяки призначив його довічним професором з окладом 1000 флоринів.
     Німецький астроном Симон Маріус (1573 — 1624) одночасно і незалежно від Галілея відкрив усі чотири супутники Юпітера (1610), і дав їм імена Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Історія розпорядилася так, що Галілея вважають першовідкривачем супутників, за якими закріпилися імена, дані Маріусом.
     Супутник Юпітера Ганімед має діаметр, який перевершує діаметр Меркурія. Під поверхнею Європи виявлений глобальний океан, а Іо відомий тим, що на ньому діють найпотужніші в Сонячній системі вулкани. Каллісто — одне із самих кратерірованних тіл в Сонячній системі. Поверхня супутника дуже стара, близько 4 млрд. років, а його геологічна активність украй низька. У Юпітера є слабкі планетарні кільця.
     Супутники яскраві і обертаються по досить віддаленим від планети орбітах, так що їх легко розрізнити навіть в польовий бінокль. Першість у відкритті супутників оспорював німецький астроном Симон Маріус, який побачив їх ще в 1609 році, але не опублікував відкриття. Пізніше саме Маріус дав цим чотирьом супутникам назви, взявши імена з давньогрецьких міфів.
     Юпітер досліджувався вісьмома автоматичними міжпланетними станціями НАСА. Найбільше значення мали дослідження за допомогою апаратів «Піонер» і «Вояджер», і пізніше «Галілео». Останнім апаратом, який відвідав Юпітер, був зонд «Нові горизонти», який прямує до Плутона.
     На сьогодні відомо 63 супутника Юпітера, серед яких Галілеєві — найбільші.

Відео: Юпітер.mpg


Відео: Європа (супутник Юпітера)

"Новий Тунгуський метеорит" пролетить на небезпечній відстані від Землі

      Величезний астероїд DA14, який був виявлений астрономами рік тому і названий "новим Тунгуським метеоритом", пролетить на рекордно небезпечній відстані від Землі.
      Учені визначили размір цього астероїда: він має формат половини футбольного поля.
     Діаметр астероїда — 50 метрів.

      Відстань на якій пролетить астероїд становить 27 680 км.
      Подія відбудеться 15 лютого 2014 року.
      За матеріалами: Новини науки.
     

Чи знаєте ви, що...

      З 1992 р. розпочалось відкриття нових об'єктів - астероїдів з поясу Койпера або планетоїдів («планетоподібних»).
      Включаючи Плутон, пояс Койпера починається за орбітою Нептуна і тягнеться, як гадають, на відстань до 150 а.о.
      На початок 2000 р. було відомо близько 120 планетоїдів з розмірами до 400 кілометрів. А найбільший серед них, відкритий 1996 р., має розмір близько 800 км, що становить третину поперечника Плутона.
      За попередніми оцінками, окрім великих планетоїдів, у поясі Койпера мусять знаходитись біля 200 млн невеликих тіл розмірами 5-10 км і менше. На відміну від малих планет із поясу астероїдів, ці тіла в основному складаються з льоду.
     

Американський марсохід «Спіріт» і дослідження Марса

      Як небесне тіло Марс був відомий людям тисячі років тому. Свою сучасну назву ця планета отримала ще за часів Стародавнього Риму в честь кровожерного бога війни. Мабуть, її червоний колір асоціювався з руйнуваннями і кров'ю.
      У 1887 році американець Асаф Холл відкрив у планети два супутники, які були названі Фобосом (Страх) і Деймос (Жах). Супутники вдалося побачити лише завдяки великому протистоянню планет.
      У цьому ж році італійським астрономом Джованні Скіапареллі була складена перша карта поверхні Марса. На світлих ділянках вченому привиділася мережа темних ліній, які він назвав протоками. Скіапареллі заявив, що протоки огортають всю поверхню Марса. А далі втрутилася помилка перекладу. Італійське слова canali перейменували в канали, а Скіапареллі проти своєї волі помістив на четверту планету штучні гідроспоруди. Саме тоді всерйоз стало обговорюватися питання «Чи є життя на Марсі?»
      Не привели ні до яких серйозних відкриттів всі удосконалення телескопів. Будувалися спеціальні обсерваторії для вивчення Марса, але ясності вони не приносили. Тоді настала ера міжпланетних станцій: радянських «Марсів» і «Фобос», американських «Маринер», «Вікінгів». Жоден космічний об'єкт не привертав стільки уваги, як космічна епопея Марса.
      У третьому тисячолітті історія освоєння Марса продовжилася. Космічний апарат «Спірит», запущений США у 2003 році за проектом Mars Exploration Rover, здійснив посадку на Марс в районі кратера Гусєва і плато Меридіана 4 січня 2004 року. Завданням апарату було вивчення поверхні Марса і виявлення ознак існування життя на Марсі.
      Перші зображення, зняті камерами, були передані ще під час спуску на парашуті. А вже через кілька годин після посадки в НАСА надійшло близько 30 мегабайт інформації. Були передані перші знімки місця посадки, а також знімки поверхні планети з гористими ділянками і кратерами.
      Управління апаратом здійснювала спеціальна лабораторія реактивного руху. Таку ж роботу проводив ще один апарат — «Оппортьюніті», запущений США у тому ж році.
      У травні 2009 року Spirit провалився у ґрунт. На Марсі апарат Spirit, як і його колега Opportunity, провели шість років і за цей час встигли отримати неофіційні прізвиська "марсіанські геологи". Свого часу саме за допомогою цих марсоходів на Марсі були досліджені гірські породи, кратери, виявлений водяний лід і доведено більш тепле минуле планети.

     

Чи знаєте ви, що...

      Січень (латиною Jānuārius mēnsis «Янусів місяць») — перший місяць року в юліанському і григоріанському календарях, одинадцятий місяць староримского року, що починався до реформи Цезаря з березня.
       Один з семи місяців, тривалістю в 31 день.
       Це, в середньому, найхолодніший місяць року на більшій частині Північної півкулі Землі (де січень є другим місяцем зими), і найтепліший місяць року на більшій частині Південної півкулі (де січень - другий місяць літа, еквівалент липня Північної півкулі).
       У сучасну епоху до 20 січня за григоріанським календарем Сонце знаходиться в сузір'ї Стрільця, з 20 січня - в ​​сузір'ї Козерога .

466 років з дня народження Джордано Бруно

             "Істина істині не може суперечити"
                          Джордано Бруно

     Засновник сучасної філософії Джордано Бруно народився 1 січня 1548 року в невеликому містечку біля Неаполя. Освіту він здобув у монастирській школі. У 1565 році Бруно став членом Домініканського ордену, а через 5 років прийняв сан священика.
     У 1576 році Джордано звинуватили в єресі, тому він втік за межі Італії, постійно переїзджав з одного міста в інше. В цей період він працював над своїми науковими працями і паралельно читав лекції в різних навчальних закладах.
             "Особливістю живого розуму є те, що йому потрібно лише дещо побачити і почути для того, щоб він міг потім довго роздумувати і багато чого зрозуміти".
                               Джордано Бруно

     У 1592 році Джордано Бруно запросили до Венеції. Але, зраджений патрицієм Джованні Моченіго, Бруно був заарештований і переданий суду інквізиції. Завершували слідство у справі Бруно римські інквізитори. Вченого

звинуватили у богохульстві та аморальній поведінці по відношенню до догматичної теології. Оскільки Джордано Бруно відмовився визнавати свої ідеї помилковими, його засудили до смерті.
     17 лютого 1600 року Бруно прилюдно спалили на багатті на одній з римських площ. Джордано Бруно залишив по собі кілька робіт, найважливішими серед яких визнані «Про причину, початок і єдине» і «Про нескінченність, Всесвіт і світи».

             "Звичайно ті, у кого не вистачає розуміння, думають, що знають більше, а ті, які зовсім позбавлені розуму, думають, що знають все"
                               Джордано Бруно



Відео: Джордано Бруно


Відео: Страта Джордано Бруно

Запуск першої автоматичної міжпланетної станції «Луна-1»

     2 січня 1959 року радянська Союзом був здійснений запуск першої автоматичної міжпланетної станції «Луна-1».
     Старт і політ усіх трьох ступенів ракети 8К72 з автоматичною міжпланетною станцією «Луна-1» пройшли нормально. А 3 січня 1959 року спеціальним пристроєм третього ступеня ракети було випущено хмару натрію масою 1 кілограм. Ця хмара протягом декількох хвилин спостерігали з Землі як комету шостої зоряної величини.
     Проте, великі помилки системи радіоуправління «Луна-1» не дозволили АМС вийти на необхідну орбіту. В результаті, замість запланованої посадки на Місяць, через 34 години після старту, станція пролетіла повз на відстані 5995 кілометрів від поверхні Місяця.

     Через 62 години після старту зв'язок зі станцією було втрачено через розрядку бортових акумуляторів (за розрахунками, час їх дії був не більше 40 годин). На відстані в 500 000 кілометрів від Землі АМС «Луна-1» вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першим штучним супутником Сонця з періодом обертання приблизно 450 діб.
     Вже у вересні 1959 року з космодрому Байконур стартувала ракета «Восток-Л», яка вивела в політ автоматичну станцію «Луна-2». Саме «Луна-2» вперше в світі здійснила посадку на поверхню Місяця.
    

Перша фотозйомка Місяця

     Місяць — єдине небесне тіло, відносно якого з найдавніших часів ні в кого не було сумнівів, що воно рухається навколо Землі. Місяць є природним супутником Землі і знаходиться від неї на середній відстані 384 400 км. Місяць світить відбитим сонячним світлом. Після періодів бурхливої сонячної активності окремі місця місячної поверхні можуть слабко світитися під дією люмінесценції.
     Місяць завжди звернений до поверхні Землі однією стороною. У міру того, як Місяць протягом місяця обертається навколо Землі, відбувається знайомий усім цикл зміни фаз. Із Землі видно лише частину освітленої сторони Місяця, яка протягом періоду обертання Місяця безперервно змінюється через зміну відносної конфігурації Землі, Місяця і Сонця.
     Вивчення поверхні Місяця активно проводилося як із Землі, так і з космічних апаратів. Першу фотозйомку Місяця зробив Луї Дагер 2 січня 1839 року.
     Через рік, у 1840 році, першу фотографію через телескоп отримав Дж.У. Дрейпер (США).
     Наукові дані, отримані при польотах до Юпітера, Сатурну і Урану, підтвердили, що Місяць є типовим для Сонячної системи природним супутником. Її порита кратерами поверхня — безплідний світ без води і без атмосфери. У цьому безпосередньо переконалися американські астронавти, які в 1969-1972 роках висаджувалися на поверхню Місяця в ході програми «Аполлон».
     Уперше людина ступила на Місяць 21 липня 1969 року.
Джерело: Альманах визначних подій    

Рік 2014 прийшов до нас!

                    

                Любі друзі!
                Вітаю всіх з 2014 Новим Роком!
                Хай сяють зірки щастя та удачі над вами.
                Нехай кожен рік і кожен день буде лише щасливим і приносить лише найкраще.
                     Людмила Дмитрівна