Ідея організації телемостів виникла в 1982 році після проведення рок-фестивалю в Сан-Бернардіно в штаті Каліфорнія. Його організатори поряд з іншою апаратурою використовували гігантські — з 2-3-поверховий будинок — телеекрани, щоб фестиваль змогли подивитися більша кількість людей. Ефект був настільки великий, що виникла думка з'єднати за допомогою космічного телезв'язку два подібних екрани, встановлені на міських площах у різних кінцях Землі, щоб люди, знаходилися біля цих екранів могли бачити один одного, спілкуватися один з одним, щоб вони одночасно були і глядачами, і учасниками невідомого першого телевізійного дійства. Ця ідея отримала назву телемосту.
Так, 5 вересня 1982 року вперше в історії телекомунікацій було встановлено відеозв'язок між Радянським Союзом і США. На величезних виносних екранах у Глен-Хелен Парку, недалеко від Лос-Анджелеса, і на великих моніторах 3-й студії Останкінського телецентру учасники передачі могли бачити і чути один одного, спілкуватися. Космічний телеміст зв'язав 250 000 американців — учасників молодіжного фестивалю «Ми», які зібралися поблизу Лос-Анджелеса, і їхніх радянських ровесників, що перебували в студії Останкіно.
Ініціаторами першого телемосту стали з американської сторони Стів Возняк, технічний геній, творець персонального комп'ютера і співзасновник фірми «Apple Computer», з радянської — сценарист Йосип Гольдін. Режисирував телеміст з радянської сторони Юлій Гусман. Учасники телемосту не тільки могли бачити один одного, задавати питання і тут же чути на них відповіді, але і вести музичний діалог.
Подальші телемости вже не обмежувалися показом естрадних номерів та взаємними привітаннями. Це були дискусії на суспільно-політичні теми, в яких з обох боків брали участь видатні вчені, громадські діячі, космонавти, журналісти.
Телемости стали новим каналом спілкування, невід'ємною частиною обміну думками з найважливіших питань сучасності.
Немає коментарів:
Дописати коментар