Близнюк Юпітера біля зорі, схожої на Сонце

Велику розміром екзопланету, що міститься на схожій з нашим Юпітером орбіті навколо своєї материнської зорі, відкрила міжнародна група астрономів зі спостережень на 3,6-метровому телескопі Європейської південної обсерваторії в Чилі. Існування екзопланети-гіганта на такій орбіті біля сонцеподібного світила можливо вказує на те, що біля цієї зорі є тверді планети, які обертаються на відносно близьких до неї орбітах.

Досі в результаті пошуку екзопланет науковці знаходили великої маси (у кілька разів масивніші, ніж Земля) й розміру об’єкти на близьких відстанях від їхніх материнських зір. Це зовсім не відповідає будові нашої Сонячної системи, де малого розміру тверді планети містяться у внутрішніх районах, а газові гіганти, як Юпітер, лежать далі від зорі.

На світлині — уявлення художника про екзопланету («близнюка» Юпітера), що обертається навколо схожої на Сонце зорі HIP 11915. Екзопланета лежить на такій відстані від зорі, як і Юпітер від Сонця.
Фото з сайта www.sciencedaily.com.

Сучасні теорії, що розглядають питання будови Сонячної системи й існування в ній життя, вказують на важливу роль Юпітера — масивної планети, яка своєю гравітацією впливала на довкілля під час формування нашої планетної системи. Саме тому відкриття «близнюка» Юпітера — важлива віха в справі пошуку планетних систем, що схожі будовою на Сонячну систему.

Нову екзопланету-гіганта біля зорі HIP 11915 (міститься в сузір’ї Кита на відстані приблизно 200 світлових років від Землі — Ред.) відкрила наукова група на чолі з Хорхе Мелендесом (Jorge Melendez) з університету Сан-Паулу (Бразилія). Науковці використовували спектрограф HARPS (High Accuracy Radial velocity Planet Searcher) — один з найкращих нині інструментів для пошуку екзопланет методом променевих швидкостей.

Ще треба незалежно підтвердити це відкриття, але система зорі HIP 11915 є одним з найперспективніших кандидатів на планетну систему, подібну до нашої.

Джерело: Астроосвіта

«Нові Горизонти» біля Плутон — перші знахідки

     14 липня поточного року автоматична міжпланетна станція «Нові Горизонти» близько 15 години київського часу промчала на мінімальній відстані від поверхні карликової планети Плутон. Ця подія вже стала історією. Тепер на Землю почала надходити наукова інформація, яку зонд зібрав у системі Плутона. Окрім того, що ця інформація є зовсім новою для науковців (іншим способом її отримати було неможливо), вона певною мірою є й неочікуваною.

Перші зображення Плутона, отримані зондом «Нові Горизонти» під час «близької зустрічі» з очільником карликових планет, були продемонстровані 15 липня на прес-конференції в NASA.

На світлині — екваторіальна ділянка Плутона. Знімок отримано з відстані 770 000 км від поверхні, приблизно за півтори години до мінімального проходження повз планету. Фото з сайта NASA.

На знімках видно пасмо молодих гір, що піднімаються над поверхнею карликової планети на висоту 3,5 км. Джефф Мур, керівник групи геологів і геофізиків у команді «Нові Горизонти», вважає, що ці гори виникли не пізніше, ніж 100 млн років тому, тобто вони дуже молоді, як порівняти їхній вік з віком Сонячної системи, що становить не менше 4,5 млрд. років.

Висновок про молодий вік гір зроблено на підставі того, що на цій ділянці поверхні Плутона мало кратерів. Хоча її, як й інші ділянки, мали упродовж кількох мільярдів років бомбардувати астероїди. Очевидно, кажуть науковці, відносно нещодавні геологічні процеси спричинили «оновлення» поверхні, стерши з неї астероїдні кратери.

Хай там як, але після історичної місії космічного апарата «Нові Горизонти» в систему Плутона в розпорядженні науковців є величезний масив даних, які допоможуть зрозуміти до певної міри як природу карликової планети, так і її супутників.

Джерело: Астроосвіта

Масивна чорна діра «зростала» швидше, ніж її галактика

Чорну діру, що «наростила» в ранньому Всесвіті велику масу (на відміну від галактики, в якій вона міститься), відкрили астрономи. Це знахідка суперечить спостережним даним про чорні діри — особливі ділянки простору з надзвичайно сильною гравітацією, що не дозволяє навіть світлу їх покинути. Попередні спостереження вказували на те, що надмасивні чорні діри і їх галактик в молодому Всесвіті мають однаковий темп зростання.

Особливий космічний об’єкт в галактиці CID-947 відкрила міжнародна група астрономів, які вивчають «звичайні» надмасивні чорні діри. Його маса становить майже сім мільярдів сонячних мас, а виникла ця надмасивна чорна діра в ранньому Всесвіті, приблизно через два мільярди років після Великого Вибуху.

На світлині — уявлення художника про надмасивну чорну діру, що зростала швидше, ніж її галактика. Фото з сайта www.sciencedaily.com.

Але найбільше науковців здивувало значення маси галактики в якій міститься чорна діра. «Вимірювання вказують на масу типової галактики», — говорить провідний автор дослідження Бенні Трахтенброт (Benny Trakhtenbrot), науковий співробітник Інституту астрономії Федеральної вищої технічної школи в Цюриху (ETH Zurich). «Тому в нас є гігантська чорна діра в межах галактики нормального розміру», — наголошує він.

Більшість галактик, серед них і Молочний Шлях, мають в центрі чорну діру з масою в мільйони й мільярди сонячних мас. Але маса чорної діри в галактиці CID-947 є значно більшою, як порівняти її з масою галактики. Вона суперечить теорії згідно з якою, галактика і чорна діра в її центрі, нарощують в молодому Всесвіті масу приблизно з однаковою швидкістю. Існування цієї масивної чорної діри також кидає виклик припущенню, що такі об’єкти своєю активністю гальмують процес утворення зір в галактиці.

Процес формування зір в галактиці CID-947 триває (треба пам’ятати, що йдеться про ранній Всесвіт — Ред.), говорять дослідники, а тому вона ще, ймовірно, зростатиме. Така галактика може бути попередником дуже масивних зоряних системи, які ми спостерігаємо в нинішньому Всесвіті. До таких, наприклад, належить галактика NGC 1277 в сузір’ї Персея, що лежить на відстані 220 млн світлових років від Молочного Шляху.

Джерело: Астроосвіта

Пристрасті довкола Плутона

    Невпинно наближається історична мить — 14 год 49 хв 58 с київського часу 14 липня 2015 р. 
    У цей момент автоматична міжпланетна станція «Нові Горизонти» промчить на мінімальній відстані від поверхні Плутона. Якщо все буде гаразд, то невдовзі ми побачимо зображення цього небесного тіла зовсім інакше, ніж до цієї миті. 

Детальніше ...

NASA показало фотознімки кілець Сатурна

    Агентство NASA опублікувало знімок кілець Сатурна, який зробила камера міжпланетної автоматичної станції Cassini 4 лютого 2015 року, коли перебувала на відстані 2,5 мільйона кілометрів від планети, інформує сайт космічного агентства.
    Масштаб зображення — 150 кілометрів на піксель. На фото планета здається спокійною, але в її атмосфері активно рухаються потоки газу.
    На окремих ділянках планети швидкість руху газу сягає 1,8 тисячі кілометрів на годину, оскільки вона не має твердої поверхні, яка могла б обмежувати атмосферу і сповільнювати вітри, що рухають газ. Дослідження Сатурна, його кілець і супутника планети Титана є місією Cassini-Huygens та входить в рамки спільного проекту NASA, Європейського космічного агентства й Італійського космічного агентства. З цією метою 15 жовтня 1997 року з Флориди був запущений автономний космічний корабель. На орбіту Сатурна корабель вийшов 1 липня 2004 року.
Джерело: "Велика Епоха"

На Байконурі відбувся перший після квітневої аварії запуск "Прогресу"

   Ракета-носій "Союз-У" з космічною вантажівкою "Прогрес М28-М" успішно стартувала з майданчика космодрому Байконур.

  "Розрахунковий час відділення транспортного вантажного корабля від третього ступеня ракети-носія і виведення корабля на задану орбіту — 3 липня у 08:04 мск (08:04 за Києвом - ред)", — зазначили в Центрі управління польотами, який отримає управління вантажівкою її після відділення від третього ступеня ракети.

    Програма польоту "Прогресу" передбачає дводобову схему зближення з Міжнародною космічною станцією зі стикуванням на 34 витку польоту. Причалювання і стикування з МКС заплановану на 10:13 за Києвом у неділю, 5 липня. "Прогрес" приєднається до стикувального відсіку "Пірс", який використовують в якості додаткового порту причалювання пілотованих і вантажних кораблів. 

   28 квітня вантажний апарат "Прогрес М-27М" стартував з космодрому Байконур за допомогою ракети-носія "Союз". Повинен був доставити на МКС вантаж вагою 2,5 тонни: паливо, кисень, продукти харчування, обладнання для наукових експериментів, посилки для космонавтів і астронавтів і подарунки для членів екіпажу до майбутніх свят, а також георгіївські стрічки. 

    У момент відділення корабля від третього ступеня ракети центр управління польотами перестав отримувати телеметричну інформацію. Взяти корабель під контроль російським фахівцям не вдалося і він почав некероване зниження з орбіти. Рано вранці 8 травня "космічна вантажівка" згоріла в атмосфері над Тихим океаном. 

    У "Роскосмосі" заявили, що невдалий запуск відбувся через конструктивну особливість спільного використання транспортного вантажного корабля і ракети-носія, яка пов'язана з частотно-динамічними характеристиками зв'язки "Проресу" і 3-го ступеня ракети-носія. Її нібито неповністю врахували при проектуванні апарату. "Роскосмос" обіцяв провести подальші випробування.

Джерело: «Дзеркало тижня. Україна». 

Спалах на Сонці, який назвали "Плювок Сатани"

Фахівці NASA з обсерваторії сонячної динаміки зафіксували потужний спалах на Сонці і виклали запис цього явища в інтернет, повідомляє видання The Independent.

Запис було зроблено 18 червня. Спалах, який отримав назву «Плювок Сатани», супроводжувався викидом речовини з сонячної корони.

Відео: На Сонці стався потужний спалах, який назвали “Плювок Сатани”>>>

Як виглядає захід Сонця на Марсі

На Землю з марсохода Curiosity відправлено відео марсіанського заходу сонця.

Фото: nasa.gov

Відео заходу сонця, зняте ровером Curiosity з кратера Гейла, складено з чотирьох фотографій. Ці зображення охоплюють період в 6 хвилин 51 секунду. Колір був відкалібрований і збалансований. Атмосфера Марса відрізняється від земної, зокрема, тим, що вона насичена дуже дрібними частинками пилу. В результаті, захід на Марсі здається блакитним, а не червоно-жовтим, як на Землі.

Відео записано в кінці 956 марсіанського дня місії Curiosity на «Червоній планеті» (15 квітня 2015 року), повідомляє сайт NASA.

Зйомка проводилася камерою Mastcam, що фіксує колір, дуже схожий на той, який вловлювали б на Марсі людські очі.

Це був перший захід Марса, зображений Curiosity.

NASA виклало відео, як обертаються супутники планети Нептун

Нептун оточують більше десятка супутників. Фото: NASA

Заворожливе відео обертання супутників Нептуна — Тритона та Нереїди — складене з сотень фотографій з космічної обсерваторії Kepler, було представлено на сайті NASA.

Протягом 70 днів, з листопада 2014 по січень 2015 року, космічна обсерваторія Kepler вивчала Нептун і два його супутники — Нереїду та Тритон. Відео цих спостережень триває всього 34 секунди, але складається з понад 101 тисячі зображень.

На відео Нептун і один з його найбільших супутників — Тритон, який обертається з періодом в 5,8 дня навколо планети і з'являється на 15-й день спостережень, і другий супутник — Нереїда, який обертається навколо Нептуна з періодом в 360 днів і з'являється на 24-й день.

Нептун — крижаний гігант Сонячної системи: він важчий за Землю в 17,2 рази і має в 3,9 рази більший радіус. Це восьма і найвіддаленіша планета в нашій Сонячній системі: вона розташована на відстані 30 астрономічних одиниць від Сонця, а один рік на Нептуні дорівнює 165 земним.

Нептун має кам'яно-крижане ядро, яке оточує мантія з води, метанового льоду й аміаку, покрита атмосферою з водню, метану та гелію. В Нептуна більше 10 супутників, найбільший із яких — Тритон: на його частку припадає понад 99% всієї маси супутників.

Вчені сподіваються, що дані, які вони отримали в ході спостережень над Нептуном, будуть використані для визначення періодичних змін в його атмосфері і вивчення внутрішньої структури цієї далекої планети.

Джерело: Велика Епоха