Вчені знайшли статтю Ейнштейна з альтернативною Великому вибуху теорією

    Вчені виявили раніше невідому статтю Альберта Ейнштейна, в якій він розглядає ідею, альтернативну загальновизнаній нині теорії Великого вибуху.
    Згідно теорії Великого вибуху, Всесвіт виник приблизно 13,7 мільярдів років тому, різко почавши розширюватися з дуже щільного і гарячого стану. Ця теорія була підтверджена спостереженнями в 1920-х роках, коли американський астроном Едвін Хаббл виміряв відстань до інших галактик і виявив, що вони віддаляються від нас.
    Альтернативною теорією стаціонарного Всесвіту наприкінці 1940-х років займався британський астрофізик Фред Хойл. Він припустив, що у процесу розширення Всесвіту немає початку, він відбувається вічно і супроводжується постійним самовільним народженням нових частинок. З цих частинок утворюються нові зірки і галактики, і таким чином щільність речовини у Всесвіті при розширенні не змінюється.
    Робота, написана Ейнштейном близько 1931 року, показує, що він звернувся до цієї ідеї набагато раніше. Рукопис весь цей час зберігався в архівах Єврейського університету в Єрусалимі, а сканована версія була викладена в мережі у відкритому доступі, однак помилково вважалася чернеткою іншої роботи вченого.
    Помилку виявили Кормак О'Раферті (Cormac ORaifeartaigh) з Технологічного інституту Уотерфорд (Ірландія) і його колеги. Вони розмістили переклад та аналіз рукопису Ейнштейна в електронній бібліотеці Корнельського університету, їх стаття прийнята до публікації в European Physical Journal.
    У теорії Хойла рівняння загальної теорії відносності були модифіковані та допускали можливість спонтанного виникнення матерії. Виявлений вченими рукопис показує, що Ейнштейн припускав можливість існування такого механізму і без змін своєї теорії, однак потім, припускають О'Раферті та його колеги, знайшов помилку у своїх розрахунках і відмовився від ідеї стаціонарного Всесвіту. Згодом О'Раферті про неї ніде не згадував.
Джерело: Освітній портал, 26.02.2014

Земля перестала бути вогняною кулею з магми понад 4 млрд років тому

    Знайдений у гірських породах Австралії давній кристал циркону допоміг американським вченим зрозуміти, як проходив процес охолодження Землі і формування континентів. Про це розповідається у статті, опублікованій в науковому журналі Nature Geoscience.
    Вивчивши свою знахідку, вчені дійшли висновку, що циркон кристалізувався приблизно 4,4 млрд років тому. На їхню думку, це свідчить про те, що саме у цей період і відбувалося формування земної кори.
    Таким чином, через лише 160 млн років після формування Сонячної системи почався процес утворення земної кори і континентів. Приблизно у цю епоху наша планета перестала бути кулею з магми і почала набувати свого сучасного вигляду.
    Гідросфера Землі, за розрахунками вчених, почала утворюватися 4,3 млрд років тому, що дозволяє припускати виникнення у цей час першого життя.
    Джерело: Освітній портал, 25.02.2014 12:57

Микола Коперник - автор геліоцентричної системи світу

              "Обов'язок філософа полягає в пошуках істини всюди і наскільки провидіння це тільки дозволяє людському розуму"
                        Микола Коперник

    Микола Коперник - польський астроном, автор геліоцентричної системи світу.

    Микола Коперник народився в місті Торунь (Польща) 19 лютого 1473 року. Його батько був німецьким купцем, в сім'ї якого підростало четверо дітей. Під час епідемії чуми батько сімейства помер, тому вихованням Миколи зайнявся його дядько по матері, який був єпископом.
    Дядько забезпечив племіннику гарну освіту. Коперник закінчив факультет мистецтв Краківського університету та юридичний факультет Болонського університету. Крім того, Микола займався вивченням медицини та богослов'я.

    Після тривалого навчання Коперник повернувся до Польщі і працював каноніком в невеликому рибальському містечку Фромборк. Там почалися перші астрономічні спостереження Миколи Коперника, які він описав у своїй праці «Малий коментар».
    У листопаді 1520 року Коперника обрали адміністратором володінь капітулу. На цей час якраз припав розпал війни з хрестоносцями. Микола Коперник зумів організувати гарнізон Ольштин, щоб той відстояв себе перед ворогами. У наступному році Коперника призначили комісаром, а пізніше — канцлером капітулу.
    У 1530-х роках він завершив роботу над своєю працею «Про обертання небесних сфер». Пізніше через цю роботу Миколи Коперника звинуватили в єресі. Але на той момент вченого вже не було в живих. Помер Коперник 24 травня 1543 року.
Джерело: Beyond.ua

Відео: Микола Коперник

Джордано Бруно

«Стремление к истине — единственное занятие, достойное героя.»

 Джордано Бруно

     17 лютого 1600 р. на площі Квітів у Римі було спалено видатного італійського мислителя - філософа Джордано Бруно.
    Джордано Бруно у своїх поглядах на Всесвіт пішов значно далі від Коперника. Бруно зруйнував кришталеву сферу нерухомих зір та услід за Миколою Казанським відстоював думку про те, що Всесвіт безмежний у просторі й часі...
     Джордано Бруно (справжнє ім'я Філіп) народився 1548 р. в містечку Нолі поблизу Неаполя. Його батько був солдатом-найманцем, мати - убогою селянкою. Хлопчиною Бруно було віддано до монастиря, де він пробув десять років. У монастирі Бруно детально вивчив книгу Коперника "Про обертання небесних сфер" та сміливо виступив проти поглядів Аристотеля, вказуючи на їхню наївність та невідповідність з даними спостережень. Запідозрений у єресі, Бруно втік з монастиря, залишив Італію і з 1574 по 1591 р. тинявся по різних країнах Європи, побував у Швейцарії, Франції, Англії та Німеччині.
     Бруно рішуче виступив проти церкви і релігії взагалі, він вважав їх найсерйознішою перешкодою на шляху розвитку науки. Таким був Джордано Бруно у своїх поглядах на світ, у своїх пошуках законів світобудови. Одного разу він сказав: "Життя людини на Землі є не що інше, як стан війни! Вона повинна поражати ницість нероб, загнуздувати нахабність, попереджувати удари ворогів".
     Повернувшись до Італії, він дуже швидко потрапив у тенета інквізиції і після семирічного перебування у тюрмах зійшов на вогнище.

    Перебуваючи в тюрмі, він написав про себе так: "Було в мені все-таки те, у чому не відмовлять мені майбутні століття, і нащадки скажуть: страх смерті був чужий йому, силу характеру він мав велику і ставив вище усіх насолод життя боротьбу за істину". Свої високі якості бійця Бруно проявив на судовій розправі та в час смерті. Вислухавши вирок, він сказав: "Ви, напевне, з більшим страхом оголосили мені вирок, ніж я його вислухав", а потім декілька разів додав: "Спалити - не означає спростувати"...
     Попіл вогнища, на якому було його спалено, кинуто у ріку Тібр, щоб від "єретика" не залишилося ніяких слідів. У 1889 р. на площі Квітів у присутності шести тисяч делегатів від усіх країн і народів світу було відкрито пам'ятник. На ньому напис: "9 червня 1889. Джордано Бруно. Від століття, яке він передбачив, на тому місці, де було запалено вогнище..."
Детальніше>>>

Відео: Джордано Бруно

450 років з дня народження Галілео Галілея

«А все-таки вона крутиться!»

 Галілео Галілей

     450 років тому, 15 лютого 1564 року в Пізі, народився Галілео Галілей - італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства.  
     Відомий тим, що вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, а також за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи. Син музиканта Вінченцо Галілея.
    Галілей закінчив Пізанський університет. В 1586 році вчений видав свою першу працю «Маленькі гідростатичні ваги». У 1590 році Галілео Галілей закінчив роботу над книгою «Про рух», в якій він буквально розгромив вчення Арістотеля. У 1592 році Галілей почав викладати механіку, астрономію і математику в університеті Падуї.
     У липні 1609 року вчений створив підзорну трубу, за допомогою якої міг вести спостереження за астрономічними тілами. В результаті він підтвердив геліоцентричне будову світу, теорію яку висував Коперник.

     Тим не менш, богослови визнали теорію Коперника помилковою. Галілео Галілея, який активно пропагував цю теорію, викликали до Риму, вимагаючи, щоб він відмовився від своїх ідей про устрій світу. Під тиском можновладців Галілей підкорився вимогам.
    У 1632 році з'явився черговий науковий твір Галілея «Діалог про дві найголовніші системи світу — Птолемеєвої і Коперникової». Через нього вченого віддали під суд, звинувативши Галілео в єресі. Під загрозою смерті він вимовив слова зречення від своїх ідей, і останні роки життя провів під наглядом Галілео Галілей інквізиції.
     Дев'ять років, сліпий і хворий, він був «в'язнем інквізиції». Помер він на віллі Аргетрі поблизу Флоренції на 78 році життя. Смерть Галілео Галілея датується 8 січня 1642 року.

На честь Галілея названі:
• Відкриті їм «Галілеєві супутники» Юпітера.
• Кратер на Місяці (-63 º, +10 º).
• Кратер на Марсі (6 º пн.ш., 27 º з.д.).
• Астероїд 697 Галілея.
• Принцип відносності і перетворення координат в класичній механіці.
• Космічний зонд НАСА «Галілео» (1989-2003).
• Європейський проект «Galileo» супутникової системи навігації.
• Одиниця прискорення «Гал» (Gal) в системі СГС, рівна 1 см / сек ².
• Наукова розважально-пізнавальна телепрограма Galileo, що показується в декількох країнах.
• У Росії вона йде з 2007 року на СТС.
• Аеропорт в Пізі.
В ознаменування 400-річчя перших спостережень Галілея Генеральною Асамблеєю ООН 2009 рік було проголошено роком астрономії.

Відео: Галілео Галілей - боротьба за небо

Олександр Леонідович Чижевський

 Чижевський Олександр Леонідович (1897—1964) — біофізик, вивчав вплив космічних фізичних факторів на процеси в живій природі, зокрема, вплив сонячної активності і циклів активності Сонця на явища в біосфері, у тому числі, на соціально-історичні процеси.
Він — один з основоположників космічної біології.

     Олександр Леонідович народився 7 лютого 1897 року у Гродненській губернії тодішньої Російської імперії. Олександр отримав добру домашню освіту, знав щонайменше п'ять іноземних мов, серед них і французьку. У сім років хлопця вивезли в Париж, де той брав уроки живопису в учня художника Едгара Дега — Густава Нодьє.
     В місті Калуга отримав середню освіту. Там же відбулося знайомство із гімназичним вчителем Ціолковським. Сміливі, практично утопічні на той час ідеї гімназичного дивака Ціолковського захопили молодого Чижевського і спрямували його зусилля до наукових досліджень. Він обрав галузь сонячно-земних впливів та їх наслідків. Перші висновки Олександр Чижевський оприлюднив на лекції 1915 року в калузькому гуртку з вивчення природничих наук.

    Згідно запропонованої теорії Чижевського — існували цикли сонячної активності, котрі активно впливали на біосферу, суттєво міняючи практично всі життєві процесси, від посух і врожайності до епідемічної захворюваності та народних заворушень і соціофреній. Тобто, сонячні цикли впливали на конкретні історичні події, серед яких — політико-економічні кризи, війни, повстання, революції тощо. Чижевский став доктором історії у віці двадцять один рік. У 1917 році закінчив Московський археологічний інститут.
     Серед в'язнів радянських концтаборів побував також і Чижевський Олександр Леонідович. У 1942 році Чижевський був репресований і до 1950 року знаходився в ув’язненні. З 1950 року він був засланий до Караганди. Але і там Чижевський продовжував свою роботу. Багатьом хворим в Карагандинській обласній лікарні надали допомогу сеанси аероіонотерапії Чижевського при загоєнні ран.
   У 1964 р. А.Л. Чижевський помер.
&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbspПідсумки його життя вражають. Професор Чижевський є одним з основоположників космічної біології і медицини, аероіонології і її практичного застосування, творцем математичної теорії електродинаміки крові, талановитим винахідником. Чижевський – автор 500 наукових праць, був дійсним і почесним членом 30 академій, університетів і наукових товариств різних країн світу. На міжнародному конгресі біофізиків в Нью-Йорку в 1939 р. Чижевського назвали "Леонардо да Вінчі XX століття". У тому ж 1939 р. Чижевського висували кандидатом на Нобелівську премію.
    На його честь названо астероїд 3113 Чижевський.

К'юріосіті готується подолати високу дюну

 Марсохід намагається дістатися до більш гладкої ділянки поверхні планети, щоб продовжити свої наукові дослідження.

     Марсохід "К'юріосіті" готується подолати дюну заввишки понад півтора кілометра.
     Піщаний пагорб розташований на шляху апарата до невеличкої долини, рухаючись цим шляхом він зможе уникнути великої кількості гострого каміння, що вже зробило серйозні вм'ятини у його алюмінієвих колесах.
    Втім інженери американського космічного агентства не підуть на ризик: марсоходові спершу надішлють команду лише трохи піднятися на дюну, аби оцінити можливі наслідки подальшого руху.
     При цьому команда NASA бере до уваги той факт, що у піщаній пастці у 2009 році вже загубився апарат "Спіріт", а у 2005 році та ж сама доля майже спіткала "Оппорт'юніті", який на кілька тижнів загруз у глибокій багнюці.
     Здолати сам схил не є проблемою для апарату, однак керівники місії побоюються, що "К'юріосіті" можуть завдати шкоди тверді породи, приховані всередині дюни.
     Свої колеса апарат вагою у тонну пошкодив, коли долав дно кратера Гейл в екваторіальній зоні Марсу. Свіжі знімки засвідчують численні проколи та вм'ятині на металевих "шинах" марсоходу.
    Зараз "К'юріосіті" намагається дістатися до більш гладкої ділянки поверхні планети, щоб продовжити свої наукові дослідження.
     Наступним його пунктом є місцевість під назвою KMS-9, де вчені сподіваються пробурити щойно виявлену корінну породу і відшукати там сліди будь-яких складних вуглецевих сполук. Такі свідчення доповнили б уявлення про кратер Гейл як про місце, де мільярди років тому вирували мікробні форми життя.
     Кінцевою метою марсоходу є підніжжя великої гори на дні кратера. До неї все ще залишається кілька кілометрів.
Джерело: Корреспондент.net, 4 лютого 2014.

Іран створив два нових космічних супутника

     В Ірані створено два нових космічних супутника власної розробки.
     Супутники Тадбір (Розум) та Халідж-е-Фарс (Перська затока) призначені для забезпечення послуг захищеного зв'язку, а також для екстреного реагування у випадку виникнення надзвичайних ситуацій та природних катастроф в Ісламській Республіці та на Середньому Сході, повідомляє ИТАР-ТАСС із посиланням на агентство ІСНА у понеділок, 3 лютого.
     Нагадаємо, 18 січня повідомлялося, що Індія запустить три навігаційних супутника в рамках створення регіональної навігаційної супутникової системи Indian Regional Navigation Satellite System.
Джерело: Корреспондент.net, 3 лютого 2014, 16:28

Новий сюрприз на Марсі: "візерунчастий" камінь

      Марсохід НАСА Curiosity сфотографував на марсіанській поверхні незвичайний камінь з візерунком із світлих смуг на чорному тлі.
      Незвичайний візерунок марсіанського каменю привернув увагу вчених. Як виявилося, "забарвлення" каменю викликане природними причинами: включеннями кристалів польового шпату.
      Камінь, названий "Харрісон", має невеликі розміри – всього кілька сантиметрів. Він був виявлений на 514-й марсіанський день місії марсоходу (15 січня 2014 року). Камінь був знятий двома камерами Curiosity: RMI для сканування мікрооб'єктів і камерою ChemCam, а також потужним телеоб'єктивом Mastcam. При цьому лазери і спектрометр ChemCam з'ясували склад каменю.
      Незвичайний візерунок на поверхні каменя пояснюється наявністю в його складі довгастих світлих кристалів, деякі з яких мають довжину близько 1 см. Судячи з данних ChemCam, кристали – це польовий шпат, а в чорній речовині каменю домінує піроксен. Таким чином, мінеральний склад каменю типовий для базальтових магматичних порід і доводить вулканічне походження порід в кратері Гейла.
      Наразі марсохід Curiosity знаходиться на шляху до підніжжя схили гори Шарп недалеко від центру кратера.
Джерело: www.osvita.org.ua 04.02.2014

М'яка посадка станції "Луна-9" на Місяць

      Місяцю судилося стати тим небесним тілом, з яким пов'язані найефектніші і вражаючі успіхи людства за межами Землі. Безпосереднє вивчення природного супутника нашої планети почалося зі старту радянської Місячної програми. 2 січня 1959 автоматична станція "Луна-1" вперше в історії здійснила політ до Місяця, через 9 місяців "Луна-2" досягла місячної поверхні, а ще через місяць "Луна-3" сфотографувала вперше невидиму його частину - зворотний бік нашого супутника.
      Першим космічним апаратом, який зумів здійснити м'яку посадку і передати на Землю панорамні знімки місячної поверхні, стала радянська станція "Луна-9", яка 3 лютого 1966 року вперше у світі була здійснила посадку на поверхню Місяця.

     Після м'якої посадки станція «Луна-9» працювала протягом 75 годин і дала сім сеансів зв'язку. «Луна-9» передала на Землю телевізійну панораму місцевості. На цих зображеннях, зроблених з висоти близько 1 м, було видно деталі розміром до 1 мм. Отримана наукова інформація підтвердила теорію, висунуту В.Шароновим і Н.Ситинською, про «метеорні-шлакову» будову зовнішнього покриву Місяця.